На практиці виникає цікава ситуація, адже за своєю суттю третейська угода є правочином, оскільки правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, тому коли зацікавлена особа бажає оскаржити третейську угоду в судовому порядку, то перед нею постає запитання, а в який суд звертатися із заявою про визнання третейської угоди не дійсною, до компетентного суду у розумінні закону України «Про третейські суди», чи до суду, якому підсудна справа про визнання недійсним правочину за правилами встановленими ЦПК і ГПК.
----------------
Останнім часом інститут третейського судочинства набирає стрімкого розвитку у нашій державі, з кожним днем все більше фізичних та юридичних осіб передають на розгляд третейських судів свої спори.
Підставою для розгляду третейським судом відповідного спору є наявність між сторонами належним чином оформленої третейської угоди.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про третейські суди» - третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (ст. 12 закону).
В ст. 51 ЗУ «Про третейські суди» містяться виключні підстави, для скасування рішення третейського суду, зокрема однією із них є: визнання недійсною третейської угоди компетентним судом. Відповідно до ст. 2 зазначеного закону компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.
На практиці виникає цікава ситуація, адже за своєю суттю третейська угода є правочином, оскільки правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, тому коли зацікавлена особа бажає оскаржити третейську угоду в судовому порядку, то перед нею постає запитання, а в який суд звертатися із заявою про визнання третейської угоди не дійсною, до компетентного суду у розумінні закону України «Про третейські суди», чи до суду, якому підсудна справа про визнання недійсним правочину за правилами встановленими ЦПК і ГПК.
На мій погляд доцільно все ж таки звертатися до місцевого загального суду чи місцевого господарського суду за місцем розгляду справи третейським судом (компетентний суд), адже у даних правовідносинах Закон України «Про третейські суди» є спеціальним актом, у якому міститься норма про те, що третейська угода може бути оскаржена саме компетентним судом. Дещо іншим шляхом пішла судова практика, якщо проаналізувати Постанову Верховного суду України від 18 березня 2008р. по справі № 16/157-ПД-07 про визнання недійсною третейської угоди, то Верховний суд України вважає, що третейська угода повинна оскаржуватися у суді визначеному за правилами підсудності встановленими у ЦПК та ГПК, при цьому Верховний суд України не врахував положення ЗУ «Про третейські суд», а саме п. 3 ст. 51 зазначеного закону.
Звісно зацікавленим особам було б зручніше подавати заяву про скасування третейської угоди до суду з урахуванням правил підсудності визначеними в ГПК та в ЦПК, адже досить часто сторони третейського розгляду проживають в одних регіонах України, а безпосередньо розгляд справи третейським судом відбувався в інших областях нашої держави, таким чином зацікавленій особі потрібно їхати в інший регіон України, для того щоб реалізувати своє право на оскарження третейської угоди в компетентному суді. Позиція Верховного суду України є вірною, з точки зору захисту прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, які бажають оскаржити третейську угоду, про те вона суперечить чинному законодавству України.
Таким чином існує практична проблема, по-перше, щодо визначення суду, до якого потрібно подавати заяву про скасування третейської угоди, по-друге, судді, які розглядають таку категорію справ, як правло не знайомий із положеннями ЗУ «Про третейські» суди, тому виносить не завжди законні рішення. На мій погляд, потрібно створити єдиний недержавний орган із відповідними відділенням на місцях, у якому б працювали досвідчені фахівці у галузі права та безпосередньо третейського судочинства, де б і розглядалися справи, щодо визнання третейських угод не дійсними, скасування рішень третейських судів, видачі виконавчих документів на рішення третейських судів. Існування такої структури розвантажило б державні суду, то сприяло розвитку інституту третейського судочинства в Україні. Сьогодні представники третейства працюють над проектом закону України про внесення змін до Закону України «Про третейські суди», у якому передбачається ряд позитивних змін для вдосконалення діяльності третейських судів в Україні в тому числі і створенні недержавного органу, який розглядатиме вищевказані справи.
