Навесні 2007 р. Європейська асоціація студентів права (ELSA) за підтримки Американської асоціації юристів/Ініціативи з верховенства права розпочала всеукраїнське дослідження стану юросвіти. Пропонуються перші попередні результати обробки 65% анкетправників_роботодавців (керівників і HR_менеджерів юридичних компаній, юридичних відділів підприємств тощо) за окремими показниками. Вони не претендують на репрезентативність, проте – на початку 2007/08 навчального року – дають привід серйозно задуматися.
Цікаво, що «наявність особистих зв’язків (кандидата, його батьків тощо)» визнано одним з найменш впливових чинників працевлаштування. Значення таких якостей юриста, як «справедливість» і «професійний цинізм» визнала однакова кількість – 2% (!) роботодавців. На «5 балів» роботодавці оцінили достатність знань та навичок для практичної діяльності, наданих у системі юросвіти, але за десятибальною шкалою, а 87% опитаних висловилися за запровадження практики як окремого етапу підготовки юриста.
Шкала впливів і розвіяні міфи
Роботодавцям було запропоновано 20 чинників для оцінки ступеня впливовості кожного на рішення про прийняття випускника ВНЗ на роботу юристом за п’ятибальною шкалою.
„5” Ретельність і відповідальність, самовідданість роботі, здатність швидко вчитися та зберігати конфіденційну інформацію – це те, що найбільше впливає на рішення про прийняття на роботу випускника ВНЗ на посаду юриста. За п’ятибальною шкалою ці якості отримали найвищу оцінку роботодавців.
„4” „Працьовитість”, „комунікабельність”, „практичні навички”, „вміння працювати в команді”, „критичне мислення”, „теоретичні знання”, „знання іноземних мов”, „вміння аналізувати інформацію і робити логічні висновки” роботодавці оцінили трохи нижче. Цікаво, що до цього списку потрапив й такий фактор, як „зовнішній вигляд”. Отже, розумним і комунікабельним випускникам слід не забувати про охайність, яка, як виявилося, цінується на рівні з їх здібністю аналізувати інформацію і знанням іноземних мов.
„3” Спростовуються найпоширеніші міфи студентів-правників – „наявність досвіду роботи”, „високі оцінки під час навчання”, „диплом престижного юридичного ВНЗ” лише на 3-му місці. На рівні з ними „громадська діяльність, здійснювана під час навчання” та „навички публічних виступів”. І не дивно, лише 55% опитаних роботодавців вважає, що чотири роки достатньо для здобуття вищої юросвіти, необхідної для здійснення юрдіяльності, при цьому 84% переконані, що випускник-юрист одразу після закінчення ВНЗ без сторонньої допомоги не може виконувати функції юриста, потребує додаткової підготовки, яка триває в середньому від 3 до 6 місяців.
„2” Серед запропонованих факторів на останньому місці за впливовістю „наявність особистих зв’язків (кандидата, його батьків тощо)”. Анонімність опитування дозволяє говорити про спростування ще одного поширеного міфу. У відповідальних, комунікабельних випускників з критичним мисленням на сьогодні набагато більше шансів працевлаштуватися юристом, ніж у випускників лише з впливовими особистими зв’язками.
Ідеальний юрист
Яким він має бути? Для цього роботодавців попросили визначити найголовніші для юриста якості. Керівники юрфірм вважають, що сучасному юристу, насамперед, необхідно мати комплексне бачення проблем, які вирішуються. Трохи менше прихильників „аналітичного мислення” як найголовнішої для правника якості. Третю сходинку розділили „відмінне знання законодавства” та „наполегливість у досягненні практичної мети” з невеликим відривом випередивши „практичну хитрість та здатність маніпулювати законодавством для успішного досягнення поставленої мети”.
Оскільки роботодавцям було запропоновано виокремити лише три з перелічених у анкеті якостей, юрист з комплексним баченням проблем, які вирішуються, відмінним аналітичним мисленням, знанням законодавства і наполегливістю у досягненні практичної мети – такий ідеального портрет сучасного правника.
„Принциповість (слідування загальнолюдським принципам та високим стандартам професійної (зокрема, адвокатської) етики за будь-яких обставин) як найголовнішу для правника якість розглядають лише 28% опитаних.
Цікаво, що статус найголовніших якостей для юриста „справедливість” та „професійний цинізм” підтримала однакова кількість – 2% роботодавців.
„5” - це не „відмінно”
На „5” роботодавці оцінили достатність знань та навичок для практичної діяльності у сфері юриспруденції, які надає юридична освіта... але це – за десятибальною шкалою, де 1 – „зовсім не достатньо”, 10 – „абсолютно достатньо”. І хоча ці результати лише попередні, вже можна констатувати переконання представників юрпрофесії у тому, що існуюча система підготовки юристів суттєво не відповідає вимогам практики.
Такі якості, як комунікабельність, вміння працювати в команді, критичне мислення, практичні навички недостатньо розвиваються у стінах юридичних ВНЗ. А саме розвиненість таких якостей впливає на успішне працевлаштування випускників-юристів.
З іншого боку, на сьогодні юрфірми – це фактично елемент системи підготовки юристів. Вони витрачають кілька місяців, аби навчити молодого правника тому, чому його не навчили за чотири (п’ять) років навчання відповідно до вимог роботи в окремій юрфірмі. Але чи всьому дійсно необхідному для юриста, витрачаючи на це власні ресурси, буде вчити юридична компанія молодих фахівців?
Правники відзначають неспроможність за сучасної системи юросвіти підготувати гідного фахівця-практика. Логічно, що ті з них (55%), які вважають, що чотирьох років достатньо для здобуття вищої юросвіти, вбачають потребу в запровадженні змін саме у процесі отримання юросвіти. При цьому характерно, що 87% опитаних висловилися за запровадження практики як окремого етапу підготовки юриста (наприклад, замість одномісячної „літньої” практики під час навчання студенти проходять триваліше стажування, почергово ознайомлюючись з різними видами юридичної діяльності).
Водночас, ті 45%, що переконані, що чотирьох років зовсім недостатньо, аби стати юристом, потенційно бачать два шляхи вирішення цієї проблеми. Перший – збільшення часу навчання у ВНЗ, другий – запровадження певних професійних курсів як окремого елементу системи підготовки, не пов’язаних із навчанням в університеті. Курси можуть охоплювати як підготовку юриста загалом, так і спеціалізуватися, наприклад, на підготовці адвокатів чи нотаріусів.
До отримання повних об’єктивних результатів дослідження передчасно робити будь-які висновки та пропонувати зміни у підготовці юристів в Україні. Не піддається сумніву, на нашу думку, лише той факт, що існуюча система потребує корінних змін і до цього процесу мають долучитися всі учасники освітнього процесу. Юрфірми свою готовність вже висловили.
Зарубіжний досвід:
Професійні тренінг-курси для юристів запроваджені у різних країнах світу, зокрема, у Франції. Так, одна з вимог для отримання статусу адвоката у Франції – отримання сертифіката „CAPA” – на «здібність до професії адвоката». Передумовами є один рік теоретичної та практичної підготовки в спеціальних тренінгових центрах, розташованих у містах, у яких діють апеляційні суди. Цей рік розглядається як міст між університетською освітою та професією адвоката. Програма складається з практичних занять з ораторської майстерності, інтерв’ювання клієнтів, підготовки меморандумів та інших процесуальних документів, навчання правилам професійної поведінки. У цей час особа проходить стажування в офісі адвокатів чи юридичних фірмах, судах тощо. Такі стажування займають до 18 тижнів на рік.
Мухін Юрій
Президент ELSA Україна
