Антикорупційна експертиза законодавства є одним з найважливіших превентивних заходів у протидії корупції. Про це свідчить світова практика. Для України її запровадження вкрай важливе, оскільки корупціогенні чинники, що сприяють або полегшують вчинення корупційних правопорушень, нерідко закладаються на рівні законодавства. Думаю, навіть людина без юридичної освіти, зможе з ходу назвати щонайменше три закони, які мають потенційні корупціогенні чинники.
Чого тільки варті законодавчі нововведення, про які я писав у попередніх статтях на даному блозі, в сфері техогляду автомобілів, так званий «анти-порнографічний» закон, пакет з трьох законів, згідно який почнуть «шукати» корупціонерів не в лавах державних чиновників, а серед юридичних осіб приватного права та інші «витвори законотворчого мистецтва».
Антикорупційна експертиза нормативних документів - це дійсно добра мета. Але як часто буває, «добрими намірами заслана дорога до пекла».
Тільки прийшовши на посаду Міністра юстиції, Микола Оніщук неодноразово в своїх інтерв’ю заявляв про те, що почалась активна робота над розробкою методики антикорупційної експертизи нормативних актів. І ось, зовсім недавно, 18 червня поточного року, Міністерство юстиції, видає «на гора» Проект Методики антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів.
Згідно із Законом України "Про принципи запобігання та протидії корупції", який був прийнятий Верховною Радою 11 червня ц.р., проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів має здійснюватися спеціально уповноваженим органом, особою з питань антикорупційної політики. На сьогодні такою особою в Україні є урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики посаду якого введено Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2008 р. № 532 «Деякі питання реалізації державної антикорупційної політики». Завданням Урядового уповноваженого є формування міжвідомчої експертної групи для здійснення обов'язкової антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України.
За умовами оплати праці, матеріально-побутового та іншого забезпечення Урядовий уповноважений прирівнюється до заступника міністра. Однак є декілька серйозних «але», які здатні звести нанівець всі ініціативи в цьому напряму. Перше - це невідповідність Указу Президента України від 1 лютого 2008 року № 80/2008 «Про деякі заходи щодо вдосконалення формування та реалізації державної антикорупційної політики», яким Кабінету Міністрів України доручалося розглянути питання стосовно покладення на Міністерство юстиції України завдань щодо здійснення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів. Хоча дивуватися тут не приходиться, з урахування політичних баталій, які вирують між Президентом України та Кабміном. По-друге – виникає питання за рахунок чиїх коштів утримується Урядовий уповноважений?
Якщо за рахунок кошторису Секретаріату Кабінету Міністрів України, до складу якого ця посада відноситься, то це, на думку багатьох експертів, яка неодноразово була озвучена, суперечить бюджетному законодавству і Закону України «Про Кабінет Міністрів України», який не передбачає в Секретаріаті посади, яка прирівнюється до заступника міністра.
Іноземні експерти, в тому числі й з Ради Європи, неодноразово зазначали про необхідність наділення громадських організацій певними повноваженнями у сфері боротьби з корупцією та виключення часткового дублювання різними відомствами в Україні функцій по боротьбі з корупцією. Однак як бачимо, протягом всієї історії незалежної України, нажаль державні інституції в сфері корупції лише імітують бурхливу й рішучу діяльність. Адже постає питання, як ефективно може виконувати функції з антикорупційної експертизи відомство, яке не має повністю визначеного власного правового статусу?
До речі, в Росії, питання законодавчої регламентації такої експертизи також є актуальним. Однак, якщо в Україні, воно глибоко погрузнуло в політичних війнах можновладців і вже давно перейшло до розряду тем для політичного піару, то дії російських законодавців мали більше конкретики. Як наслідок 3 липня ц.р. Держдума ухвалила Закон «Про антикорупційну експертизу нормативних правових актів і проектів нормативних правових актів». Новий Закон передбачає введення в закон про прокуратуру нової статті "Проведення антикорупційної експертизи нормативних правових актів". Антикорупційна експертиза нормативних правових актів і проектів нормативних правових актів розглядається як елемент здійснення прокурорами своїх повноважень, зокрема по нагляду за дотриманням законів, а також як елемент правової експертизи проектів нормативних правових актів і державної реєстрації нормативних правових актів. Якщо в нормативному правовому акті будуть виявлені корупціогенні фактори, то прокурор вносить в орган, організацію або посадову особу, які видали цей акт, вимога про зміну нормативного правового акту із пропозицією способу усунення виявлених корупціогенних факторів або звертається в суд у порядку, передбаченому процесуальним законодавством. При чому запровадження цього механізму не буде потребувати від державного бюджету додаткових витрат.
Чи ідеальним є новий російський закон - звичайно ж питання дискусійне. Однак він хоча б містить всі необхідні основи та чітку структуру розмежування повноважень для початку запровадження антикорупційної експертизи в державі. Від цього, нажаль, ще вельми далека Україна, яка завзято йде шляхом політичного популістського законотворення та створення нових, незрозумілих за своїм статусом державних інституцій. В таких умовах, про яку антикорупційну експертизу чи то політику взагалі можна казати? Адже, метафорично, це схоже на лікування горілкою хворого алкоголізмом .
Олег Паламарчук
Голова "Національної колегії адвокатів"
Комментарии
В том то и весь